"I все-таки до тебе думка лине."

I все-таки до тебе думка лине,
Мiй занапащений, нещасний краю!
Як я тебе згадаю,
У грудях серце з туги, з жалю гине.

Сi очi бачили скрiзь лихо i насилля,
А тяжчого вiд твого не видали,
Вони б над ним ридали,
Та сором слiз, що ллються вiд безсилля.

О, слiз таких вже вилито чимало, -
Краiна цiла може в них втопитись;
Доволi вже iм литись, -
Що сльози там, де навiть кровi мало!

Леся Украiнка

1895

• 
• 
•