я кохаю...
я кохаю оте руде бісове дівчисько. добре, довірливе та по своїй суті наївне на свої другі чи перші 90. ти кричиш, коли боляче та посміхаешься просто так... дивлячись у безодню, споглядаючи себе... твої пазурі та зуби впиваються у дійсність буття. безпринципово жадібно пьеться кров життя. того натхненного багатограного життя. його прояви змушують тремтіти плоть. його хіть торкає розум. воно наповнюе душу фарбами. водночас усе це перемішується у безстоповому міксері, переплітається у танці існування...