Що відчуваєш, коли втрачаєш себе? Відчай? Неусвідомлення реальності?? Можливо, просто спостерігаєш за неспинним процесом??? Зриваєшся на інших, чи просто посміхаєшся і нагло в очі брешеш, що в тебе все ОК,????
Знаходиш людину яка тебе розрадить? Якщо ж її просто не існує?? Якщо це той, кого кохаєш???
Загалом, чи можна втратити самого себе????
Розпач, який селиться в наших душах та серцях, що з ним робити? Куди сховати, викинути???
шалена осіння ностальгія творить чудеса у моєму серці....