Пусто... Яка мені пустка...
Пусто в моїй душі...
Чому ти мене не відпустиш?
Навіщо оці міражі?

Я так смертельно втомилась, -
Дозволь, я нарешті піду...
Вже й туга об тебе розбилась,
Вже й новий палац не зведу...

Уже ні мовчать, ні співати...
Я сили не маю іти,
І нікуди заховатись
Від світу, в якому ти.

І нікуди себе діти,
Нема сил відійти.
Залиш мене сам... Бродитиму
краєчками самоти.

Залиш мене сам! Благаю!
На волю мене пусти!
Із цього смертельного раю
сама не знайду путі...